Дезінфекційні заходи скеровані на знищення збудника туберкульозу на об’єктах навколишнього середовища, відіграють важливу роль в профілактиці туберкульозу.
Існує кілька шляхів передачі туберкульозу.
Повітряно-крапельний – найпоширеніший шлях зараження. Хворий туберкульозом виділяє мікобактерії в навколишнє середовище при кашлі, диханні та розмові.
Контактний шлях зараження можливий, якщо у людини є пошкодження на шкірі. Через ранки мікобактерія може проникнути в організм людини. Через травний тракт можна заразитися при вживанні в їжу заражених продуктів тваринного походження.
Внутрішньоутробний шлях зараження – передача інфекції від матері дитині.
Один хворий на туберкульоз може інфікувати в середньому 10–15 здорових осіб, а якщо він знаходитиметься в школі, театрі чи в громадському транспорті, то значно більше.
Туберкульозна паличка стійка до впливу несприятливих факторів, зберігає свою активність у зовнішньому середовищі (на постільній білизні, посуді, особистих речах хворого тощо) місяцями та навіть роками. Мікобактерії добре витримують нагрівання до +85° С і охолодження до –200° С.
Що робити, щоб не захворіти на туберкульоз?
При виявленні хворого на туберкульоз місце його проживання вважається осередком туберкульозної інфекції. З метою попередження поширення збудника туберкульозу та ліквідації осередку туберкульозної інфекції необхідно проводити дезінфекційні заходи: поточну, заключну та профілактичну дезінфекцію.
Поточну дезінфекцію здійснюють з моменту виявлення хворого туберкульозом впродовж всього періоду захворювання до припинення бактеріовиділення. Проведення поточної дезінфекції в осередку туберкульозної інфекції здійснюють члени родини або хворий під контролем медичного персоналу лікувально-профілактичного закладу.
Приміщення, де перебуває хворий туберкульозом щоденно прибирають з використанням розчинів дезінфекційних засобів. Предмети догляду хворого, посуд, інвентар, який використовувався для прибирання, знезаражують в окремих ємностях після кожного їх використання.
Людина, яка проводить обробку, повинен бути одягнений в спеціальну форму: халат, ковпак, рукавички і захисну маску.
Під час обробки за допомогою хімічних дезінфікуючих засобів в приміщенні не повинні перебувати люди, а тим більше діти. Це пов’язано з тим, що розпорошення даних речовин може викликати алергічні реакції і навіть опіки верхніх дихальних шляхів.
Найкраще хворого помістити в окрему кімнату, а якщо це неможливо, то в найбільш зручну, близьку до вікна і свіжого повітря, відгороджену ширмою частину загальної кімнати. Його ліжко має стояти на відстані не менше півтора метри від ліжок інших членів сім’ї.
У кімнаті залиште тільки найнеобхідніші речі. М’які меблі покрийте чохлами, які можна легко випрати. Килими і доріжки приберіть.
У всій квартирі, особливо біля ліжка, у місцях відпочинку хворого туберкульозом робіть щодня вологе прибирання. Після прибирання провітріть приміщення протягом 30-60 хвилин.
Одяг хворого туберкульозом слід зберігати на окремій вішалці. Щодня провітрюйте одяг, все, що можна, пропрасовуйте гарячою праскою, а влітку виносьте на балкон, на вулицю – хай повисить на сонці. Брудна білизна хворого, носові хустинки, рушники, якими він користується, вкладні кишені і фланелеві футляри для плювальниці збирайте в бак з кришкою або в матерчатий мішок і зберігайте в спеціально відведеному місці.
Щоб знезаразити брудну білизну, досить прокип’ятити її протягом півгодини в окремому відрі або баку. Потім прополощіть його в проточній воді і періть звичайним способом окремо від білизни інших членів сім’ї.
Найбільша кількість мікобактерій туберкульозу потрапляє на навколишні предмети з крапельками слини і мокроти, коли хворий кашляє або чхає. Йому обов’язково треба користуватися носовою хустинкою і тримати її у вкладній кишені, яка оберігає одяг від забруднення.
Хворий повинен бути навчений правилам особистої гігієни – користуватися індивідуальним плювальницею, мати окремий посуд, самому її мити і зберігати окремо. Необхідно користуватися окремим рушником, зберігати окремо свою білизну і прати його після попереднього знезараження.
Хворий повинен мати дві індивідуальні кишенькові плювальниці з щільно прилеглими кришками. Однією плювальницею він користується, а в другій дезінфікується мокрота 5% розчином хлораміну. Плювальницю знезаражують шляхом кип’ятіння в 2% розчині бікарбонату натрію або шляхом занурення на 6 год в 5% розчин хлораміну, 2% розчин хлорного вапна. Після цього плювальницю обробляють 2% розчином бікарбонату натрію або теплою водою.
Хлорамін видає хворим диспансер. Після дезінфекції мокрота зливається в каналізацію.
Не можна мити над раковиною посуд хворого відразу після того, як він поїв. Посуд хворого краще кип’ятити у воді в 2% розчині соди 20 хв з моменту закипання або заливати 2% розчином хлораміну на 4 ч., а вже потім вимити його під краном і, не витираючи рушником, поставити в сушильну шафу окремо від посуду інших членів сім’ї. Бажано, щоб посуд хворого помітно відрізнявся формою або малюнком. Перш ніж викинути залишки їжі хворого туберкульозом, залийте їх водою і теж прокип’ятіть півгодини. Але навіть прокип’яченими залишками їжі хворого забороняється годувати домашніх тварин!
Металеві, гумові, дерев’яні предмети побуту (в тому числі й іграшки хворих дітей) кип’ятіть в окремому посуді 30 хвилин, повністю зануривши їх у воду, а пластмасові протирайте ганчіркою, змоченою дезінфікуючим розчином.
Предмети догляду за хворим на туберкульоз (наприклад, наконечники для клізми) півгодини кип’ятіть у воді, або протирайте ганчіркою, змоченою дезрозчином, або занурте в розчин (підкладні судна, сечоприймачі).
Ганчірки можна на вибір прокип’ятити або занурити в дезрозчин.
Спеціалістами ДУ «Миколаївський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» після госпіталізації хворих на стаціонарне лікування проводиться заключна дезінфекція. За 6 місяців 2022р. виконано 95 заключних дезінфекцій в осередках гострих форм туберкульозу. Також проведено 152 заключні дезінфекції в осередках з хронічними формами туберкульозу.
