Що робити в разі радіаційної аварії – українці знають ще з березня. Саме в середині березня росіяни тимчасово окупували Запорізьку атомну електростанцію в Енергодарі, і відтоді майже безперервно обстрілюють території в небезпечній близькості до ядерного реактора. Якщо вони туди влучать, наслідки будуть рівноцінними застосуванню атомної бомби, кажуть в українському МЗС.
Щоб запобігти потенційним наслідкам аварії, Україна зробила запит у ЄС на 5,5 мільйонів таблеток калій йодиду й отримала їх наприкінці серпня. У Енергодарі військовим і цивільним уже почали роздавати калій йодид, кажуть науковці. Водночас йодну профілактику не варто проводити завчасно, попереджають у МОЗ.
☢️Для початку згадаємо ядерну фізику
Якщо відбувається ядерний вибух, у повітря потрапляє багато радіонуклідів. Уран 235 розпадається, формуючи дочірні продукти розпаду (радіонукліди) та два нейтрони. Усі ці радіонукліди мають різний період напіврозпаду. Фактично період напіврозпаду – це період, за який розпадається половина атомів радіонукліда. Тобто, якщо є 100 атомів радіоактивного йоду (-131), період напіврозпаду якого 8,5 діб, то за один період напіврозпаду (ці ж-таки 8,5 діб) його залишилось лише 50 атомів, через 17 діб після вибуху – 25, а через 25,5 діб – 12 атомів.Елементи, що переважно формують дозу опромінення після ядерних інцидентів, цезій і стронцій, розпадаються протягом приблизно 30 років. Водночас є й хімічні елементи, яким для розпаду потрібні наносекунди або секунди (зокрема криптон).
У разі аварії до кожної з цих речовин потрібно підібрати блокатор, що не буде давати організму всотувати цю речовину, але це фактично неможливо. Тому простіше перечекати, поки більшість із них розпадеться.
🔎Тепер час згадати хімію та біологію
Цезій заміщує в організмі людини калій, стронцій – кальцій, а йод може заміщуватися радіоактивним йодом. Тобто, якщо організму людини не вистачає калію, то він починає підтягувати елементи, схожі на нього, як той самий радіоактивний цезій. Якщо, наприклад, це дитина, у якої ростуть кістки і якій бракує кальцію, то її організм може підтягувати замість нього стронцій. А ось уран, наприклад, не схожий на жоден з елементів в організмі людини, тому він або виведеться, або відкладеться в організмі та буде його повільно опромінювати.
Дію радіації загалом можна порівняти із засмаганням на сонці. Тобто, грубо кажучи, щоб не отримати опіки, простіше сховатися та перечекати, доки сонячна активність спаде. Водночас опромінення може відбуватися не лише ззовні, але й усередині: «Це як «проковтнути сонечко», тобто отримати внутрішню дозу радіації буде більш небезпечно, бо її набагато складніше звідти вивести».
Радіопротектори – це фактично отрута, але потрібна
В організмі людини є два механізми для боротьби з радіацією – репарація та запобігання кисневому ефекту. Репарація – це «ремонтування» клітин: покращити роботу цього механізму можна хіба що за допомогою вітамінів, гарного харчування та сну.Більш ефективно можна вплинути на кисневий ефект. У клітинах організму багато води: якщо туди потрапляють промені радіації, то вони розділяють цю воду на швидкі радикали, які реактивуються киснем.
Саме ці вільні радикали призводять до великої кількості пошкоджень у клітинах. Щоби мінімізувати ці пошкодження, науковці проводили експерименти, створюючи в клітинах невелику гіпоксію, тобто робили так, щоби туди потрапляло менше повітря й менше води, що, відповідно, призводило б до меншої шкоди від радіації.Для цього й вживають радіопротектори. Вони поділяються на військові та цивільні. Для цивільних найбільш розповсюдженим є цистамін та його похідні, які порушують в організмі транспорт кисню або його використання клітинами. Але їх застосовують лише в разі сильного опромінення (наприклад, для ліквідаторів аварії).
🇺🇦В українців – хронічний йододефіцит
Йодид калію – це не радіопротектор. Він не захищає від радіації, але захищає від накопичення радіонуклідів, до того ж лише один орган – щитоподібну залозу. Крім того, йодид калію може забезпечити захист лише від двох радіонуклідів – калію та частково цезію.
Але це також у певному сенсі отрута. Одноразово, вживаючи калій йодид, людина фактично насичує свою щитоподібну залозу понад ліміт. Організм думає: «Як багато йоду! Що мені з ним робити?» та починає його поступово виводити. Поки він його виводить, радіоактивний йод не накопичується в організмі та поступово розпадається (нагадаємо, це приблизно дев’ять днів). Тобто радіоактивного йоду бояться найбільше, хоча фактично він має не такий тривалий період напіврозпаду.
Водночас в організмі людини може й не бути йододефіциту, а отже, вона не буде потребувати йоду та не заміщуватиме його в разі потреби радіоактивним йодом. Здебільшого така увага до йоду – це особливість українців, які живуть у контексті Чорнобильської катастрофи та мають хронічний йододефіцит.
